Чорновіл був одним із засновників національно-визвольного руху шістдесятників разом зі І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком, А. Горською, М. Плахотнюком, Л. Танюком, В. Стусом, Г. Севруком та ін. 4 вересня 1965 року разом із Іваном Дзюбою та Василем Стусом виступив у кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції, після чого його спіткало безробіття, почалися обшуки й допити. У 1967 році він отримав 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму за документальну збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»), де подав матеріали про арештованих 1965 року шістдесятників. Однак це не зупинило його антитоталітарну діяльність, і вже 1970 року Чорновіл починає випуск підпільного журналу «Український вісник», в якому друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. 1972 року його арештовують знову і засуджують до 6 років таборів і три роки заслання. Це не завадило міжнародному визнанню: 1978 року він був прийнятий до міжнародного ПЕН-клубу. А 22 травня 1979 року його приймають до Української Гельсінської Групи. Проте вже у 1980 році діяча було знову заарештовано до заслання за сфабрикованим звинуваченням (фактично — за опозиційні виступи та за участь у Гельсінській групі). Тримав 120-денне голодування протесту. В останньому слові на суді В'ячеслав Чорновіл звинуватив КДБ і міліцію у фальсифікації та закликав суд не брати участі в змові. Був засуджений на п'ять років позбавлення волі. 1983 року звільнений за протестом прокурора Якутії без права виїзду в Україну. У травні 1985 року В'ячеслав Чорновіл повернувся в Україну. Разом з М. Горинем і З. Красівським підписав Звернення до української та світової громадськості про відновлення діяльності УГГ, ініціював створення Української гельсінської спілки (УГС). У березні 1990 року В'ячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України, а в 1992 році став головою Народного руху України. Однак у 1999 році життя діяча обірвалося - В'ячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Соратники В. Чорновола та його син Тарас Чорновіл вважають загибель політичним убивством. Посмертно Чорноволу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (2000) за визначний особистий внесок у національне відродження України, послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, активну громадську і політичну діяльність. Уряд України прийняв рішення відзначити 75-річчя з дня народження В'ячеслава Чорновола. Планується проведення урочистих заходів, присвячених життю та діяльності Чорновола, в тому числі - літературних вечорів, вечорів-портретів, читань, науково-практичних конференцій, семінарів, конкурсів творчих і наукових робіт, книжкових виставок, виставок документів та матеріалів.
| 
Головна 
