«В збереженні українського народу, його мови, культури, освіченості провідну роль грало наше село. Про сучасне село можна сказати словами Великого Тараса - «село неначе погоріло, неначе люди подуріли». Точніше не скажеш, коли дивишся на скелети ферм і майстерень, рештки будинків культури і дитсадків. І лише сільська школа, як останній лицар на полі бою, тримає на собі сільську громаду, береже село від здичавіння і загину, п’янства і розпусти», - відзначив С. Ніколаєнко. За його словами, нині сільська школа сьогодні стає не просто культурно-освітнім центром, а і часто-густо єдиним місцем, де збираються всі жителі села, відбуваються весілля, святкові й спортивні заходи і навіть поминають покійників. Не випадково що багато обраних сільських голів – це вихідці із шкіл. Тож нині школа і церква – є осередками цивілізації на селі. «Чого я так старанно пишу про роль школи, бо хочу донести до свідомості суспільства - без школи не буде українського села, а затим і України! Навіть в найменшому селі мусимо тримати початкову школу, дитсадочок чи школу-сад. Бо не буде молодий лікар, медсестра, ветеринар, електрик чи агроном жити в селі, в якому не має школи чи садка. А решта людей просто зіп’ються від безробіття, та стануть новітніми героями Панаса Мирного – Лушнею, Матнею та Пацюком. Таким собі пропащим сільським пролетаріатом. Затим повна деградація сіл, масовий виїзд селянства до міста, де їх ніхто не чекає. Не випадково ж за двадцять один рік незалежності в Україні зникло 350 сіл, лише за останні 5 років закрито 1040 шкіл, в т. ч. 900 в селі», - наголосив С. Ніколаєнко. На думку екс-міністра освіти, для громадськості є незрозумілим бажання сучасних владців реорганізувати, укрупнити, читай - зліквідувати сільську школу. «Зовні це виглядає так. Хочуть звести дітей з половини чи третини району в один навчальний заклад, оснастити її, підвести інтернет, підібрати кадри. Тоді, кажуть автори цієї ідеї, і будемо мати добрі знання, гарний навчальний процес. Це не безспірні тези. На мою думку, нині переоцінюються і роль шкільних округів. Вони мусять бути, своєрідним методичними центрами, але вони не повинні підміняти районні відділи освіти і тим більше бути засобом ліквідації малих шкіл. Ця реформа для сільської школи закінчиться погано. Вийде як в приказці мого мудрого батька - «теоретично кінь, а практично не везе!» Бо ще ніхто не доказав, що лише велика школа дає добрі знання. Часто-густо буває навпаки. В цих усіх теоріях не береться в розрахунок соціальний аспект, роль громади села», - зауважив екс-міністр освіти. За даними С. Ніколаєнка, серед основних причин закриття, т. з. укрупнення сільських шкіл, називають і економічні. Мовляв дуже дорого обходиться бюджету сільський школярик. «Але це на перший погляд. Бо хто взагалі підраховував економічну сторону цих реформ. Вартість одного нового шкільного автобуса – близько 400 тисяч гривень. Технічне обслуговування, зарплата водію, оплата палива – це ще десь 60 тисяч грн на рік. А що робити, якщо захворіє водій, чи зламається автобус. Не кажу вже про якість наших доріг, чи непогоду. А хто скаже, де зберігати, ремонтувати автобуси, хто перевіряє здоров’я водія, дбає за безпеку руху. Не зрозумілою залишається доля десятків тисяч вчителів, які працюють в сільських школах. Куди їм подітись? Нині маємо 12,7 тис сільських шкіл, в яких працює більше 250 тис. педагогів. Якщо буде закрито третину шкіл, то на біржу піде не одна тисяча педагогів, техпрацівників», - зауважив він. Нагадаємо, за даними С. Ніколаєнка, нині в 504 початкових школах навчається до 10 дітей. У 1559 восьмирічках менше 40 учнів, а в 2521 середній школі навчається менше 100 чоловік.
|
Головна 
