"Побєда" чи "Бєда"? - 2 Листопада 2013

У суперечці народжується істина — на жаль, це не про дебати, які точилися під склепінням Верховної Ради. Зал постаралися заповнити прихильниками міністра. Вони заходилися оваціями під час виступу Д.Табачника і закрикували й затупували тих, хто насмілювався критикувати політику керівництва МОН. Була навіть підтягнута важка артилерія з регіонів — голова Харківської ОДА М.Добкін з автобусом шанувальників.

Як на мене, доповідь міністра більше скидалася на виправдання. Їй бракувало аналітики й стратегічного бачення. Зате "одобрямсу" — аж занадто. По суті, це був виступ завідувача районного методичного кабінету (та й то не дуже сумлінного), а не керманича галузі. Спробуймо проаналізувати доповідь зі стратегічного погляду.

Найбільший ажіотаж викликала заява Д.Табачника: "За оцінками іноземних експертів Всесвітнього звіту з конкурентоспроможності держав Світового економічного форуму, у 2013 році за якістю українська середня освіта посіла вже 45-те місце, всього оцінювалося 122 країни. За підсумками цього ж дослідження …три роки тому ми посідали… 56-те місце. Прогрес спостерігається і за багатьма іншими складовими оцінюваннями. Найбільш суттєвий він за критерієм якості шкільної природничо-математичної освіти — 24-те місце проти 42-го у 2010 році. Про якість початкової освіти. За три роки проти 49-го місця, якість початкової освіти в Україні Міжнародним форумом з конкурентоспроможності поставлена на 31-ше місце".

Не хотілося б нікого розчаровувати, але Всесвітній звіт з конкурентоспроможності держав і відповідний рейтинг складають не на основі оцінок іноземних експертів, а за результатами опитування роботодавців кожної країни. Тому що Індекс конкурентоспроможності показує насамперед здатність країни конкурувати в глобальній економіці. І освіта розглядається в ньому для оцінки фактора робочої сили.

У звітах про глобальну конкурентоспроможність, підготовлених Усесвітнім економічним форумом, усі показники розвитку розподілено на три великі групи (субіндекси): "базові вимоги", "підсилювачі ефективності" та "фактори розвитку й інноваційного потенціалу". Кожен з них є основою певної стадії розвитку економік країн.

"Базові вимоги" — основа першої стадії розвитку економіки, факторно-орієнтованої. Країни конкурують за рахунок забезпеченості ресурсами. Їхня конкурентоспроможність залежить не в останню чергу від здоров'я й освіченості робочої сили. Саме до групи "базових вимог" належить підгрупа показників "здоров'я та якість початкової освіти".

Директор Центру дослідження суспільства Інна Совсун підкреслює: "Для України, як і для багатьох інших країн, виміряти економічну продуктивність початкової освіти фактично неможливо, бо в нас немає людей, які б мали лише цей рівень освіти. Початкова освіта важлива лише для трудомісткої праці. Цей показник суттєвий для слаборозвинених країн, де до школи ходить мала частка дітей, а решта змалечку починає працювати. У цьому випадку оцінюється базова грамотність — уміння читати і рахувати, що для нашого суспільства доволі дивно. Те, що ми піднялися за цим показником, свідчить, що наша країна може конкурувати з відсталими країнами Африки, але аж ніяк не з розвиненими західними країнами".

Отже, якість початкової освіти України визначалася на підставі опитувань роботодавців, які не наймають працівників із початковим рівнем освіти, а спираються на свої уявлення. Та хто на це зважає? У нас немає внутрішньої надійної системи моніторингу. Тому й посилаємося на ті дослідження "іноземних експертів", що є. Хоч вони й не завжди оцінюють те, що нас цікавить, бо проводяться з іншою метою.

Група показників "підсилювачі ефективності" має значення для економік другої стадії розвитку — орієнтованих на ефективність. І саме на цій стадії, згідно зі звітами з конкурентоспроможності, перебуває зараз економіка України. Для того щоб конкурувати з розвиненими країнами, нам потрібен високий рівень людського капіталу. Він залежить від багатьох показників. Наприклад, від якості системи освіти. Про неї міністр обачно промовчав. Тому що тут наша країна не прогресує. У 2010 р. ми посідали 56-те місце, 2011-му — 62-ге, 2012-му — 70-те, 2013-му — 79-те. У цьому випадку думка роботодавців відображає реальнішу для освітян картину, оскільки вони наймають на роботу і дипломованих випускників вишів, і випускників шкіл та ПТУ.

А от за іншим показником з групи "підсилювачі ефективності" — якістю природничо-математичної освіти — ми справді піднялися з 42-го місця у 2010 р. на 28-ме (а не 24-те, як сказав міністр) у 2013 р. Однак велика різниця в позиціях виявилася невеликою в балах: у 2010 р. за цим критерієм Україна отримала 4,6 бала, а в 2013-му — 4,8 бала з 7 можливих. Разом з тим таке зростання свідчить про те, що наша природничо-математична освіта демонструє хорошу здатність до розвитку і прогресу, тобто стає конкурентоспроможною.

Як доказ того, що якість освіти поліпшується, Д.Табачник навів результати дослідження ТІМSS-2011: "Українські восьмикласники підвищили результати з математики на 17 балів, з комплексу природничих дисциплін на 16 балів порівняно з вимірами ТІМSS у 2007 році. Це дозволило в умовах щільної конкуренції перейти Україні в міжнародному рейтингу ТІМSS з математики з 25-го місця на 19-те, а з природничих дисциплін піднятися трохи — на 18-те місце".

Дослідження ТІМSS порівняльне. У ньому беруть участь учні четвертих і восьмих класів. У ТІМSS-2011 узяли участь ті восьмикласники, які в 2007 р. навчалися в четвертому класі. Тоді Україна справді показала гірші результати. Зміст завдань дослідження дуже відрізнявся від змісту наших шкільних програм і від завдань, що їх було уміщено в наших підручниках. Проаналізувавши все, попередники Д.Табачника внесли зміни до шкільних програм з природничо-математичних дисциплін, скоригували плани перепідготовки вчителів з математики, фізики, хімії, біології та географії.

"Аналізуючи результати, директор Міжнародного навчального центру TIMSS & PIRLS пані Айна Мулліс, зокрема, зазначила, що міжнародне тестування школярів з математики та природничих дисциплін, проведене в 50 країнах, свідчить, що система освіти в Україні ефективно працює, а програма українських шкіл збалансована та відповідає кращим сучасним міжнародним практикам", — підкріпив свої висновки цитатою міністр. Але забув додати, що це стосується не укладених при ньому нових програм, яких у 2011 р. навіть не починали реалізовувати, а старих, які незабаром будуть викинуті на смітник завдяки старанням його команди. Як не крути, а до поліпшення наших показників у Рейтингу конкурентоспроможності і в TIMSS доклали зусиль попередники Д.Табачника.

Міністр промовчав також, що в 2011 р. українські 4-класники участі у TIMSS не брали. Отже, під час наступного дослідження у 2015 р. ми не зможемо зробити висновок про якість нових програм і підручників та й узагалі про прогрес у природничо-математичній освіті. Це було б тим більш цікаво, що в 2015-му якраз закінчується термін реалізації Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти, затвердженої 2011 р. постановою КМУ. І саме ці результати Д.Табачник сміливо зміг би поставити в заслугу собі.

Хоча чи буде нам чим пишатися у 2015 р. — запитання. В інформаційно-аналітичних матеріалах, підготовлених до парламентських слухань Академією педнаук, зазначено, що в останні кілька років спостерігається тенденція зменшення кількості кабінетів з предметів природничо-математичного циклу у школах. "Критичний стан забезпеченості навчальних закладів сучасними засобами навчання унеможливлює якісне виконання навчальних планів і програм", — сказано в матеріалах.

Предмет особливої гордості міністра освіти — державні цільові програми: "Міністерством було підготовлено і внесено на розгляд Кабінету міністрів… п'ять нових державних цільових програм: розвитку дошкільної освіти, підвищення якості природничо-математичної освіти, впровадження ІКТ в навчальний процес, розвитку позашкільної та професійно-технічної освіти. Такої величезної кількості освітянських ініціатив… на уряді ще ніколи не розглядалося за роки незалежності України".

Але Д.Табачник забув сказати, скільки із цих програм фінансується державою. У нашому розпорядженні є відповідь Міністерства освіти і науки на запит профільного парламентського комітету щодо фінансування державних цільових програм за 2011—2013 рр. У ній є дані про фінансування лише двох з названих міністром: упровадження ІКТ "Сто відсотків" і "Шкільний автобус".

"Саме інформаційно-комунікаційні технології мають вивести українську школу на нову освітню орбіту. Ще п'ять років тому Україна замикала першу сотню країн за використанням ІКТ у навчальному процесі. Сьогодні за оцінками світових експертів ми посідаємо 62 місце. Лише минулого року в школи було поставлено 2670 комп'ютерних класів", — хвалився з трибуни Верховної Ради міністр.

Очевидно, посилаючись на світових експертів, він знову мав на увазі Рейтинг конкурентоспроможності. Але там немає критерію "використання ІКТ у навчальному процесі". Натомість за показником "Підключення шкіл до Інтернету" ми справді посіли 62-ге місце. Але торік. Цього року Україна погіршила свої показники — 70-те місце.

Не допоможуть нам вийти на нову орбіту й закуплені комп'ютери. У звіті Рахункової палати за 2012 р. зазначено, що високий статистичний показник рівня забезпеченості навчальних закладів комп'ютерами не відображає реального стану речей, оскільки 12% комп'ютерів несправні, понад 44% — "морально і технічно застарілі".

Інших уривків з доповіді міністра, що торкаються не менш важливих, але не таких глобальних проблем освіти, ми навіть не цитуватимемо і не коментуватимемо. Свого часу їх досить детально й бурхливо обговорювала громадськість (нові підручники, стандарти тощо). Стосовно цих питань міністр традиційно обходив гострі кути і "фотошопив" реальність.

Д.Табачник має репутацію інтелектуала. Він не міг не розуміти, якої якості його доповідь. Чому ж так старанно зачитував її з трибуни? Тому що вважав, що "піпл схаває", бо аналітика йому недоступна? (До речі, Добкін у своєму виступі зауважив, що йому було усе зрозуміло в доповіді міністра і абсолютно не зрозуміло, про що говорила Л.Гриневич). Чи просто не заморочувався, а поклався на своїх спічрайтерів?

Наступна стадія розвитку економіки, до якої рухається наша країна, — інноваційно орієнтована. Вона базується на групі показників "фактори розвитку й інноваційного потенціалу". Освіти і науки більше стосується підгрупа показників "Інновації". І проблем тут у нас — неоране поле. Звісно, вони більше пов'язані з розвитком вищої освіти. Але він неможливий без якісної середньої освіти.

Є така приказка: "Матроси повинні не лише драїти палубу, а й знати, куди пливе корабель". Чи відомо міністру або хоч комусь у міністерстві, куди пливе наша освіта? Чи є в нинішньому освітянському відомстві справжні аналітики, стратеги, а не імітатори?..