Виникає логічне, хоча й непопулярне у нашій країні запитання: навіщо збільшувати квоти державного замовлення, якщо охочих навчатися на технічних та природничих спеціальностях обмаль? Можливих варіантів відповіді є кілька. По-перше, у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України, як і в Уряді загалом, відсутні ефективні механізми прогнозування та планування, які б дійсно відображали попит ринку на певні професії чи спеціальності. Не взяли до уваги в Міністерстві і той факт, що збільшення балу ЗНО для профільних предметів із 124 до 140 серйозно вплине на кількість абітурієнтів, які не зможуть брати участі у конкурсному відборі у навчальних закладах III-IV рівнів акредитації. І очевидно правильним було б збільшити держзамовлення на підготовку молодших спеціалістів, а для бакалаврів –залишити на рівні минулого року. Тоді б вузи зарахували на навчання значно освіченіших абітурієнтів, які в перспективі могли б обслуговувати необхідні галузі у промисловості і не тільки.

Однак аналізуючи ситуацію, не можемо не врахувати політичний контекст, а саме – парламентські вибори, які пройдуть восени. Збільшення квот державного замовлення, завдяки якому понад 200 тис. дітей безкоштовно стали студентами вищих навчальних закладів – серйозний аргумент для того, щоб прихилити електорат на свою сторону. На присутності фактору політичного та передвиборчого у вступній кампанії свідчить і внесення змін до ЗУ «Про престижність шахтарської праці», якими були дещо розширені категорії абітурієнтів, які мають право на позаконкурсний вступ. Стосувалися зміни шахтарів та їхніх дітей і вочевидь були розраховані на вдячність виборців вже 28 жовтня цього року під час голосування на виборчих дільницях.

Про те, що план державного замовлення може бути невиконаний стало зрозуміло ще під час прийому документів, коли батьки абітурієнтів почали скаржитися на те, що один з провідних ВНЗ України Київський політехнічний інститут рекомендуватиме на зараховування на навчання усіх позаконкурсників, які подадуть оригінали документів. ОПОРА звернулася до профільного Міністерства за поясненнями, оскільки у КПІ справді підтвердили такий стан речей. Основним аргументом у Департаменті вищої освіти виявилося те, що є загроза невиконання плану державного замовлення, а тому вузи передусім мають працювати для того, щоб зарахувати необхідну кількість студентів.  Дотримання умов та правил прийому вочевидь відійшло на задній план. Прецедентом стала також ситуація у Харківському політехнічному університеті, де за першою хвилею зарахували усіх абітурієнтів, які подали оригінали документів, видали наказ про зарахування, а тим вступникам, які хотіли забрати документи говорили, що цього зробити вже не можна. Попри значний розголос із зловживаннями у всеукраїнських ЗМІ порушники умов прийому жодної відповідальності не понесли.

5 серпня, коли ВНЗ оприлюднили другий рейтинговий список осіб рекомендованих до зарахування на місця державного замовлення, стало зрозуміло, що навіть у провідних столичних вузах на окремі напрямки підготовки, після першого етапу зарахування залишилися вільними 90% місць. Про що це свідчить? По-перше про те, що вступники, які отримали високі бали за тестування на ЗНО максимально використали свої спроби для подання документів у 5 вузів на 3 напрямки підготовки у кожному. Однак реалізувати право на навчання за бюджетні кошти вони могли лише в одному навчальному закладі, тому й утворилися вакантні місця. По-друге, про елементарну профорієнтацію абітурієнтів, які одночасно подають заяви на менеджмент, юриспруденцію та комп’ютерні науки говорити взагалі не доводиться. Для більшості українців головним є вступити до ВНЗ, а не здобути конкретний фах. Очевидно, що Міністерству слід задуматися над тим, чи не варто зменшити кількість напрямків підготовки, на які можуть подавати заяви абітурієнти в межах одного ВНЗ. Такий крок полегшить життя працівникам приймальних комісій, які оброблятимуть у кілька разів менше інформації, а також заставить задуматися над вибором професії самих абітурієнтів.

Апогеєм невиконання плану державного замовлення став лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до ВНЗ №1/9-506 від 10 серпня 2012 р., у якому вишам надалося право на продовження терміну зарахування на держбюджет до 15 серпня. Фактично міністерство визнало неспроможність багатьох ВНЗ України на конкурсний відбір та свій малоефективний підхід у розподілі квот держзамовлення. Причому такий підхід має деструктивний вплив навіть у тих ВНЗ, які все ж таки виконали план держзамовлення і видали наказ про зарахування 11 серпня 2012 р. Адже частина абітурієнтів тепер хочуть забрати оригінали своїх документів навіть після того, як були зараховані до одного вузу і подати їх до іншого, який проводить зарахування до 15 серпня.

Як наслідок, деякі ВНЗ зараз (11 серпня) штурмують абітурієнти та їхні батьки з вимогою віддати оригінали документів. Відповідно до Умов прийому 2012 р. рішення приймальної комісії про зарахування вступника може бути скасоване приймальною комісією за його письмовою заявою, а питання про відрахування та повернення йому оригіналів документів розглядається в день подання вступником письмової заяви. От тільки на практиці тепер все відбувається не так. У вузах кажуть, що процедура відрахування може тривати кілька днів, затягуючи тим самим час або відмовляючись приймати заяву, мотивуючи тим, що робочий день у приймальній комісії закінчився. Тому, чи скористається багато абітурієнтів можливістю бути зарахованим на держбюджет до 15 серпня – питання відкрите.