«Нашу систему освіти складно назвати ідеальною. Сумно, але більшість навчальних планів несучасні. Скаржаться і студенти прикладних напрямів (наприклад, майбутні металурги), і гуманітарних спеціальностей, і ті, хто має справу з комп'ютерами. А вносити зміни дуже складно, варіативна частина в планах зараз 20%. Мало сильних викладачів, які знають ринок, знають, що відбувається за межами вишу», - вважає президент Української асоціації студентського самоврядування Єлизавета Щепетильникова. На думку координатора освітніх програм Центру досліджень суспільства, викладача Києво-Могилянської академії Інни Совсун, проблема в тому, що університети далекі від реальності. Багато в чому тому, що обмежені у своїх діях. «Наприклад, вони не мають права платити зарубіжним фахівцям гроші, щоб ті читали лекції або проводили семінари, тому раціональні західні вчені просто не приїжджають. А викладачі - це головний ресурс вишу! Все інше можна знайти і онлайн. Фінансування - це серйозна проблема. До смішного маленькі зарплати - в середньому 3300 грн у викладача, хоча, звичайно, у ВНЗ рівня КНУ, КПІ вона вища. Інша проблема - величезне навчальне навантаження і на студентів, і на викладачів. Обсяг більше, ніж у зарубіжних університетах. В українського викладача в середньому 800 годин, тоді як у західного всього 200 годин. За кордоном студенти вчать одночасно 5 предметів, а у нас 10-15. Увага студента розосереджена, адже все це здати потрібно! Потрібно розвантажити програму і дати студентам можливість приділяти предметам належну увагу», - зазначила І. Совсун. За словами експертів, для того, щоб виправити ситуацію потрібні конкуренція між вишами і їх автономія. «Деякі ВНЗ працюють з роботодавцями, але це одиниці. Є потенціал, достатньо сильні технічні школи, гуманітарні... Головне, є група університетів, які можуть стати основою для прориву. Є українці, які отримують якісну зарубіжну освіту і можуть бути залучені до роботи в наших вишах. Поки, на жаль, їх мало», - сказала Є. Щепетильникова. У свою чергу, І. Совсун вважає, що в Україні не вибудувана система освіти. «Потрібні зміни на рівні країни. Необхідно дати можливість викладачам міняти навчальний план. Зараз вони повинні сім кіл пекла пройти, щоб це зробити. Звичайно, студенти повинні і самі займатися. Але їх при цьому потрібно вчити тому, як знаходити інформацію, як відрізнити корисну від непотрібної. У нас студенти часто йдуть працювати, тому що університети не дають практичних, прикладних знань, близьких до реальності. Наші викладачі не проводять своїх досліджень. Як глобалізація, наприклад, вплине на Україну? Немає таких досліджень, оскільки за це не платять», - вважає вона. Додамо, на думку ректора Академії адвокатури України Тетяни Варфоломеєвої, виші, які не встигають оновлювати зміст освіти, рано чи пізно припинять своє існування, адже страшно уявити наслідки непрофесійної діяльності, особливо юриста. «У нашому університеті навчальні програми модернізуються відповідно до часу. І наші студенти-кібернетики, які виграють на міжнародних олімпіадах з програмування, тому доказ! Хоча, звичайно, є певні показники, які відсутні. Наприклад, у США і європейських країнах в освітньому процесі беруть активну участь роботодавці. Вони не займають вичікувальну позицію, вони беруть активну участь, допомагають вишам виховувати готового до працевлаштування випускника. У нас же тільки деякі роботодавці - дуже мала їх частина - дійсно співпрацюють з вишами», - повідомив проректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров. Нагадаємо, народний депутат Тарас Чорновіл вважає українську освіту хорошою, але марною. «Зрозуміло, що країна, де не розвивається освіта, фундаментальна наука, де немає можливості застосовувати самостійні розробки в прикладній науці, приречена на бідність. При тому науковому потенціалі, який у нас сьогодні є, можна було б зробити набагато більше, якби не було масового розкрадання коштів, якби цілеспрямовано не вибиралися невідпрацьовані наукові проекти тільки з тієї причини, що на них хтось може заробити», - зазначив Т. Чорновіл.
|
Головна 
