Моніторинг: задача з багатьма невідомими - 9 Вересня 2013

…На одному з інтернет-форумів натрапив на розпачливе вчительське: "Обклали моніторингами, як матюками на базарі!". Стосується такий сплеск емоцій проведення у школах моніторингу "залишкових" знань учнів відповідно до підписаного ще 17 липня, але оприлюдненого лише на початку вересня наказу МОН №995 "Деякі питання моніторингу якості загальної середньої освіти". Ним передбачено проведення з 14 по 25 жовтня 2013 р. моніторингу якості освіти за результатами навчання учнів у початковій та основній школі. Моніторинг буде проведено серед учнів 5-х класів за курс початкової школи (1–4 класи) з чотирьох предметів (українська мова, російська мова, математика, Я і Україна (громадянська освіта), основи здоров'я — комбінований тест; для учнів 10-х класів за курс основної школи (5–9 класи) з 11 предметів (українська мова, українська література, історія України, всесвітня історія, алгебра, геометрія, біологія, географія, фізика, хімія, технології). Для учнів, які вивчають іноземну мову з 1-го чи 2-го класу, — ще й іноземна.

У вчителів відразу виникають запитання. Наприклад таке: навіщо в такому разі навесні ті самі учні складали державну підсумкову атестацію? І таке: невже моніторинг з російської мови у жовтні мають проходити геть усі? Включаючи тих, хто тільки з вересня почав її вивчати? Є й інші невідомі в цій задачі.

Чому і досі зволікають з оприлюдненням наказу? Чи то у зв'язку з процедурою погодження в Мін'юсті, чи з якихось інших причин. За задумом організаторів, у разі успішного проведення такого дослідження, з одного боку, має з'явитися певна інформація про стан середньої освіти, а з іншого — бажане тло до міністерського звіту на парламентських слуханнях "Доступність та якість загальної середньої освіти: стан і шляхи поліпшення", призначених Верховною Радою України на 23 жовтня 2013 р.

Але сама ідея проведення моніторингу виникла не тепер. До того ж її вже закріплено законодавчо. Наміри втілити її також були. Зокрема, наказом МОНвід 28 жовтня 2009 р. №985 "Про вивчення рівня навчальних досягнень учнів загальноосвітніх навчальних закладів з української мови, математики та історії України" було передбачено провести у квітні 2010 р. вивчення рівня навчальних досягнень учнів 3-х, 5-х — 8-х, 10-х класів з української мови, математики та історії України. Послідовність кроків була такою: навчання інструкторів — створення творчих колективів із розроблення завдань — розроблення інструментарію дослідження — нарада за участі проректорів (заступників директорів) інститутів післядипломної педагогічної освіти з питань моніторингу — проведення моніторингу в школах — аналітичний звіт.

Жодних збірників завдань моніторингом 2010 р. не передбачалося. Натомість його проведенню передували й навчання інструкторів, і розроблення інструментарію дослідження, й активна участь інститутів післядипломної педагогічної освіти з питань моніторингу, і, що важливо, дослідження мало завершитись укладенням аналітичного звіту.

Проте вже 29 березня 2010 р., через неповних три тижні після призначення на посаду, новий міністр освіти і науки під приводом "незадовільного рівня підготовки дослідження" та заради "уникнення перевантаження" учнів наказом №267 скасував наказ свого попередника. Швидкість, з якою було визначено "незадовільний рівень" підготовки моніторингового дослідження, і турбота, щоб діти не "перевантажилися", вражали.

Навіть якщо діти до середини жовтня ще не "перевантажаться", то графік десяти контрольних робіт для десятикласників цю ситуацію "виправить": 14 жовтня — українська мова; 15-го — алгебра; 16-го — біологія; 17-го — іноземна мова; 18-го — хімія; 21-го — історія; 22-го — геометрія; 23-го — географія; 24-го — фізика; 25 жовтня — технології. Та ще й додатково слід буде заповнити анкети. Мабуть щоденні (!) контрольні роботи — це така оригінальна форма турботи про здоров'я учнів. І вчителів також, адже вони муситимуть у позаурочний час без додаткової оплати всі ті роботи перевіряти.

Алгоритм організації та проведення моніторингового дослідження, що є в наказі №995, алогічний і суперечить послідовності кроків, прописаних у постанові уряду. В документі, затвердженому урядом, передбачено, що спочатку визначаються методи проведення моніторингу та критерії оцінювання й лише потім проводиться сам моніторинг та оцінюються його результати.

Згідно ж із наказом МОН, усе має відбуватися з точністю до навпаки: спочатку (до 15 вересня) розробляються збірники завдань, потім — проводиться моніторинг (14–25 жовтня) і узагальнюються його результати (до 15 січня 2014 р.), й лише після того, через півмісяця (до 1 лютого 2014 р.), — завершується розроблення інструктивно-методичних матеріалів для проведення моніторингу та узагальнюються його результати (?).

Виходить цілковита нісенітниця: педагоги на місцях проводитимуть моніторинг, оцінюватимуть відповіді учнів й узагальнюватимуть результати, а київські інструкції щодо цього з'являться вже після того, як усе відбулося… Із тексту наказу навіть неможливо зрозуміти, хто має узагальнювати результати моніторингу — педагоги в регіонах чи хтось інший. Пунктом 2.1 наказу цю роботу покладено на Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України вкупі з Національною академією педагогічних наук України. А тим часом пункт 3 зобов'язує Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій "забезпечити узагальнення результатів моніторингу за надісланими інструктивно-методичними матеріалами та передачу Інституту інноваційних технологій і змісту освіти необхідних інформаційних матеріалів"…

Але ж, бачимо, інструктивні матеріали щодо проведення моніторингу заплановано підготувати вже після завершення самого моніторингу й узагальнення його результатів. Тобто тоді, коли вони вже нікому не будуть потрібні. Виходить, як кажуть, "у свинячий голос"… На відміну від тих, хто може засумніватися, чи передбачаються взагалі в такому разі справжня перевірка й узагальнення результатів, а чи це справа для підписанта наказу другорядна (цифри можуть бути оголошені будь-які, а сам проект має першоосновою комерційну складову), автор упевнений, що наміри чисті, як сльоза немовляти.

Природно, для батьків важливим є питання про те, хто платитиме за моніторинг у цілому й за збірники зокрема. У пункті 13 Порядку проведення моніторингу якості освіти, зазначено, що "моніторинг проводиться виконавцями у межах коштів, передбачених їм у відповідних бюджетах, а також за рахунок інших джерел".

У наказі МОН питання про джерела та обсяги фінансування організації й проведення моніторингу серед учнів 5-х і 10-х класів залишено поза увагою. Проте вчителі поставлені перед фактом: мовляв, оскільки у процесі узагальнення результатів скануватимуться лише оригінальні бланки зі збірників завдань, копіювати бланки відповідей та анкет не дозволятиметься. Досить промовистий факт на тлі заяв про мало не стовідсоткову інформатизацію та "інтернетизацію" освіти…

Можуть бути й інші статті витрат — залежно від того, яким буде технологічний формат проведення моніторингу: використання спеціальної техніки для сканування "закритих" завдань, перевірка "відкритих" завдань тощо. Власне, оскільки в наказі нічого не сказано про технологічні параметри проведення моніторингу та узагальнення його результатів, а інструктивно-методичні матеріали для проведення моніторингу та узагальнення його результатів, згідно з наказом, з'являться тільки після підбиття підсумків, то будь-які розмірковування на цю тему будуть лише припущеннями.

Природно, батьків насамперед цікавитиме питання про умови розповсюдження збірників завдань. Оскільки бюджетних коштів на підготовку, друк та розвезення посібників не передбачено, це питання не з числа риторичних. Залежно від того, на яких умовах учні забезпечуватимуться збірниками, можна буде висувати гіпотези щодо наміру провести моніторинг саме тепер, а не, що було б логічно, до того, як ухвалювалася нова редакція Державних стандартів.

У разі, якщо учні будуть безплатно забезпечені збірниками, підґрунтя для можливих закидів на адресу організаторів щодо їхньої фінансової непорядності не буде. За умови, що моніторинг буде проведено на високому рівні, а не у спосіб, визначений у наказі №995, з'явиться інформаційний привід прозвітувати про те, що "уперше" й "на відміну від попередників" зроблено таку важливу й не менш як "революційну" справу. Бо справа ця справді важлива.

Та все ж хтось мусить платити. "Іншими джерелами" можуть бути або чиїсь приватні кошти, або "добровільні пожертви" видавців, які ці збірники друкуватимуть. Проте не виключений і другий варіант — збірники за власні гроші купуватимуть батьки. Але такий крок був би, з одного боку, незаконним з огляду на безплатну середню освіту, а з іншого — політично ризикованим: нескладно передбачити, якою буде реакція батьківської громади на таке "полюддя".

Те, якою, в разі якщо розвиток подій піде за другим варіантом, буде ціна одного збірника, й визначатиме, чим насправді є моніторинг: бізнесовим проектом чи політичним — такою собі піар-акцією, покликаною "неспростовно довести", що "нові революційні стандарти" і всіляке таке інше "уперше" піднесли нашу освіту кудись там дуже високо.

Є сподівання, що кошти "знайдуться", й батьків не примушуватимуть платити за збірники. Наприклад, місцева влада централізовано закуповуватиме їх за позабюджетні кошти чи в інший спосіб. У разі ж, якщо збірники все ж реалізовуватимуться, то тут важливе питання ціни. Якщо ціна виявиться більшою за 5–6 гривень, то це свідчитиме про намагання і заробити на моніторингу, і нажити на ньому політичний капітал. Якщо ж реалізація відбуватиметься за собівартістю (5–6 грн), то це означатиме, що йдеться про набуття не фінансового, а лише політичного капіталу.

Щоправда, батькам учнів від того втіхи мало: сім'я п'ятикласника мала б вийняти з гаманця 15–20 грн, а десятикласника — 55–60 грн. Імовірно, відсоток "відмовників" може становити чи не половину батьківського "контингенту", а відтак ті, хто вклав би у проект гроші, не компенсували б значної частини витрат.