Головна інтрига — це місця української освіти в рейтингах Всесвітнього економічного форуму. Помилився Д.Табачник у цьому питанні чи ні? "Міністр освіти і науки України наводив дані з матеріалів Світового Економічного Форуму, WEF Human Capital Report від 1 жовтня 2013 року", — підкреслюється в коментарях Міністерства освіти. Як з'ясувалося, виникла доволі комічна ситуація. Виступаючи з доповіддю на парламентських слуханнях, міністр посилався на Звіт з конкурентоспроможності (див. стенограму виступу наhttp://kno.rada.gov.ua/),а дані взяв зіншого — Звіту про людський капітал (WEF Human Capital Report).Обидва вони укладені Всесвітнім економічним форумом. Що й заплутало, напевно, доповідача. Та й сам форум він називав то Світовим економічним, то Міжнародним форумом з конкурентоспроможності. Однак інформація зі Звіту про людський капітал по суті не відрізняється від даних зі Звіту з конкурентоспроможності. Тому все сказане в публікації "Побєда" чи "Бєда"?" залишається актуальним і в цьому випадку. Якщо відкриємо розділ "Освіта" на сторінці України у Звіті про людський капітал, то бачимо, що тут так само, як і у Звіті з конкурентоспроможності, немає заявленого міністром критерію "використання ІКТ у навчальному процесі". Натомість є "підключення шкіл до Інтернету". Тут у нас зростання зі знаком "мінус" і 62-ге місце зі 122. Для порівняння: у Звіті з конкурентоспроможності — 70-те зі 148. Не тішить і місце за критерієм "якість системи освіти" — 67-ме зі 122 у Звіті про людський капітал і 79-те зі 148 у Звіті з конкурентоспроможності. Тут у нас також "від'ємне сальдо". За цим показником Україна так само не прогресує. І про нього міністр у своїй доповіді промовчав. Критерій "якість початкової освіти" прогресує: 31-ше місце зі 122 (Звіт про людський капітал) і 37-ме зі 148 (Звіт з конкурентоспроможності). До речі, виступаючи на загальних зборах НАПН, міністр освіти дещо "доповнив і розширив" цей показник. "Загалом із півтори сотні країн... наша дошкільна і початкова освіта посіла 31-ше місце",— сказав він. Якість природничо-математичної освіти зростає за обома рейтингами: 24-те місце зі 122 (Звіт про людський капітал) і 28-ме зі 148 (Звіт з конкурентоспроможності). Крім того, як і у Звіті з конкурентоспроможності, так і у Звіті про людський капітал немає показника "якість середньої освіти". Однак Міністерство освіти цей факт не бентежить. У коментарях МОН це пояснюється так: "На сторінці 13 WEF Human Capital Report від 1 жовтня 2013 року в порівняльній таблиці Table 3: Detailed rankings українська середня освіта посіла 45-те місце, про що у своїй доповіді зазначив Міністр освіти і науки України". На зазначеній сторінці справді є таблиця, в якій Україна посідає 45-те місце за групою критеріїв "Освіта". Звернімо увагу: не за одним неіснуючим критерієм "якість середньої освіти", а за цілою групою критеріїв. У ній, окрім власне "якості" (початкової, природничо-математичної освіти тощо), оцінюється й "кількість" — охоплення освітою. А тут у нас усе начебто дуже добре. Тому й маємо сумарне місце за групою показників "освіта" значно вище, ніж "якість системи освіти". У статті "Побєда" чи "Бєда"?" також зазначено, що Звіт з конкурентоспроможності не зовсім відповідає потребам професійного моніторингу стану освіти, бо базується на опитуваннях роботодавців, а не ґрунтовних дослідженнях. У коментарях МОН із цього приводу сказано:"Сукупність індикаторів на дві третини (а не повністю, як зазначено у статті) складається з результатів глобального опитування керівників компаній та на одну третину — із загальнодоступних джерел (статистичні дані та результати досліджень, що здійснюються на регулярній основі міжнародними організаціями)". Однак, як повідомляється у Звіті про людський капітал (с. 40), показники якості освіти оцінюють саме роботодавці. А кількісні показники справді встановлюють на основі статистичних даних. Отже, дані обох звітів про якість початкової освіти, можна сказати, є дуже суб'єктивними. Про що і йшлося у публікації "Побєда" чи "Бєда"?". Ми можемо тішитися результатами порівняльних досліджень TIMSS 2007. Однак чи може поставити це в заслугу собі і своїй команді Д.Табачник? Чи, можливо, варто згадати теплим словом його попередників? Як видно з коментарів МОН до нашої статті, міністерство вважає результати TIMSS-2007 власною перемогою: "На закид "експертів" щодо того, що учні-учасники дослідження навчалися за старими програмами, інформуємо, що протягом 2010–2011 років Міністерством було проведено значну попередню підготовку за результатами попереднього дослідження TIMSS 2007, а саме: організовано науково-методичні семінари для методистів обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти; наради і круглі столи з розробниками програм та авторами підручників; навчання вчителів на курсах підвищення кваліфікації з питань моніторингових досліджень в освіті; у підручниках та посібниках з'являється більше задач практичного змісту, тестових завдань різних форматів, цікавих задач на застосування знань в нестандартних ситуаціях (за форматом TIMSS); збірники для проведення державної підсумкової атестації з предметів природничо-математичного циклу розробляються тепер з урахуванням рекомендацій, наданих після аналізу результатів дослідження TIMSS 2007; створено також можливості для здобуття профільної природничо-математичної освіти з урахуванням інтересів, нахилів, здібностей школярів. На сьогодні на першому місці за кількістю охоплення учнів перебувають профілі саме природничо-математичного напряму". Насамперед зазначимо, що у 2010–2011 рр. нові підручники і програми з природничо-математичних дисциплін не створювалися. Яким чином МОН могло вносити туди правки — залишається загадкою. Цікаво й інше. В інформаційно-аналітичних матеріалах, що їх підготувала до парламентських слухань Академія педнаук, описано, яку роботу провели попередники нинішнього МОН після TIMSS-2007: "…було здійснено значну роботу з аналізу результатів дослідження, організовано науково-методичні семінари, круглі столи з розробниками програм і авторами підручників, навчання вчителів на курсах підвищення кваліфікації з питань моніторингових досліджень в освіті. Із 2008 року у підручниках з'являється більше задач практичного змісту, тестових завдань різних форматів, цікавих задач на застосування знань в нестандартних ситуаціях; розробляються нові збірники для проведення державної підсумкової атестації з предметів природничо-математичного циклу, з урахуванням рекомендацій, наданих після аналізу результатів дослідження TIMSS 2007". Відчуйте різницю між двома наведеними уривками. Який дивний збіг думок… Заради справедливості зазначимо: є у статті "Побєда" чи "Бєда"?" речі, проти яких МОН не заперечує. Наприклад: більшість державних цільових програм справді не фінансується, дані про комп'ютеризацію шкіл не відображають реального стану речей (бо більше половини комп'ютерів морально застарілі або несправні). І у звітах Всесвітнього економічного форуму справді немає показника "впровадження ІКТ в навчальний процес", а є лише "підключення шкіл до Інтернету". Якість природничо-математичної освіти хоч і прогресує, але перебуває під загрозою, тому що навчальні заклади не забезпечені сучасними засобами навчання. Не заперечується у відповіді міністерства і той факт, що у нашій країні немає надійної системи моніторингу якості освіти. "Стає незрозумілим "зловтішання" автора статті", — сказано в коментарях міністерства. Чим же тут зловтішатися? Якщо човен дірявий, це становить загрозу для всіх членів екіпажу. І порятунок можливий тільки спільними зусиллями. Для того, щоб наша освіта стала нашою спільною "Побєдою", зробити маємо дуже багато. І почати треба з відвертої дискусії — що в нас є і куди рухаємося. Поки цього не станеться — ми так і залишатимемося з "Бєдою".
|
Головна 
