Як тільки не називають молодого вчителя сучасності в народі: «герой нашого часу»; «народник», для якого школа – це другий дім; «звичайний невдаха», який не зміг влаштуватися краще; «випадковий перехожий», який до школи потрапив не за своїм бажанням; «ідейний невдаха». Ні! Молодий учитель – це талановита, неординарна, багатогранна особистість, яка може повести за собою дітей, зацікавити їх навчанням. Переступаючи поріг школи, молодий спеціаліст сподівається реалізуватись у ній як фахівець і ще глибоко не осмислює ті великі та відповідальні завдання, які покладені на вчителя, усю ту складність професії педагога. Адже батьки, держава довіряють йому найцінніший скарб світу – дитину, людину, свою надію, своє майбутнє. І головним завданням будь-якого молодого вчителя має стати забезпечення високої якості освіти та виховання, творчого розвитку кожної особистості. А це вимагатиме постійної творчості, невтомної роботи думки, величезної душевної щедрості та, найголовніше, любові до дітей. То чи зможе достойно впоратись молодий педагог із такими великими та відповідальними завданнями, адже він ще далеко не майстер. Звичайно, багато що залежить від самого молодого спеціаліста. Але не все. Не лише хороша професійна підготовка й особисті якості визначають результат учительської праці. Як стверджував А. Макаренко, «справжнім учителем-вихователем можна стати після роботи в хорошому педагогічному колективі через кілька років». Таку ж думку мав і В. Сухомлинський: «Молодий спеціаліст стає хорошим учителем, перш за все, дякуючи обстановці творчої праці педагогічного колективу й учнівського». Отже, входження молодих вчителів у складний світ шкільного життя, їх успішна професійна діяльність значною мірою залежить від того, в який колектив попаде вчитель, як його зустрінуть, які умови праці й побуту їм створять, якою турботою їх оточать, яку надаватимуть методичну допомогу, як стимулюватимуть до вияву ініціативи, творчості. Тому в роботі будь-якого школи дуже важливою є розробка оптимальної ефективної системи роботи з молодими вчителями, яка б мала творчий характер, сприяла професійному становленню початківців і закріпленню їх у навчальних закладах. Моє дослідження допоможе досвідченим учителям, адміністрації поглянути на молодого вчителя іншими очима, зустріти його посмішкою, допомогти йому подолати труднощі, адаптуватись, підтримати, розкрити творчий потенціал, закохати в педагогічну справу. За результатами анкетування молодих вчителів, 46% обрали цю професію, бо їм дуже подобається робота з дітьми, 23% ‑ відмітили підходящий режим роботи вчителя, 11% ‑ керувало бажання здобути вищу освіту, 9% ‑ пішли по стопах своїх батьків, 6% ‑ мали намір покращити сучасний стан освіти, а на 5% опитаних, при виборі професії вчителя, вплинули інші чинники. 70% опитаних не хотіли б перейти на іншу, непедагогічну роботу, та лише 10% пішли б зі школи на іншу роботу. Радує те, що 90% молодим учителям подобається робота вчителя, вони із задоволенням працюють. 85% учителів обрали б, якщо можна було повернути час назад, ще раз вступ до педагогічного ВНЗ. Найбільше в їх роботі подобається проведення уроків (92%), позакласна виховна робота (70%). А 90% учителів відповіли, що був виділений їх учитель-наставник і добре організоване стажування. Найбільше молодим вчителям допомагають у роботі загальношкільні заходи: нетрадиційні педради, методоб’єднання, засідання психолого-педагогічного семінару, ділові, рольові ігри, школа молодого вчителя, спілкування з колегами, консультації наставників, відвідування уроків досвідчених вчителів. Спостереження, опитування вчителів, вивчення досвіду молодих спеціалістів дозволяють зробити висновок, що у вчителів-початківців більшість труднощів має емоційно-комунікативний характер, серед яких можна виділити такі, як: - проблема першого знайомства з класом;
- вивчення колективу класу (за умови незнання методів виховання чи невміння їх застосовувати);
- установлення контакту з класом;
- вибір правильного тону та стилю стосунків;
- управління своєю поведінкою у школі, уміння спілкуватись у різних ситуаціях;
- майстерне володіння словом;
- здатність захоплювати дітей навчальним матеріалом;
- уміння адекватно виявляти та передавати педагогічне відчуття (гніву, радості, подиву, захоплення тощо;
- уміння прогнозувати та працювати в ситуації емоційного напруження.
Сучасній школі потрібен, по-перше, учитель-професіонал, який є творчою особистістю, здатною до самонавчання, самовдосконалення та саморозвитку.По-друге, учитель-дослідник, який постійно шукає, аналізує, апробує найраціональніші шляхи, умови, методи, засоби, форми ефективного вирішення конкретних завдань освіти, навчання та виховання. Тому завдання школи виростити такого вчителя з молодого спеціаліста, допомогти йому досягти високого рівня професійної майстерності. Людмила Бєлашова, заступник директора Приморської спеціалізованої школи № 1 Запорізької обл. |
Головна 
